Суцільні розчарування замість культурного відпочинку Гуляючи Львовом, вирішили зайти до музею. Перше розчарування - це відсутність старих картин в експозиції. Доступна була лише виставка картин сучасних митців. Друге найбільше розчарування - це сервіс. На вході чітко було вказано, що каса працює до 17:30, а музей — до 18:00. Ми зайшли о 17:20, тобто цілком у межах робочого часу. Замість звичайного «доброго дня» нас зустріла відверто незадоволена касирка, яка вже зібралася йти додому. Вона тричі (!) перепитала, чи ми дійсно хочемо потрапити в музей, і лише після нашого підтвердження з великою неохотою почала видавати квитки. Але далі — ще гірше. Тільки-но ми зайшли до зали з картинами, почули на все приміщення гучне обурення однієї зі спостерігачок (жінки, які слідкують за порядком у залах): "ЩО, ВСЕ-ТАКИ КУПИЛИ?!" — кричала вона до своїх колег. Замість культурної атмосфери — холодне, непривітне ставлення, повна відсутність поваги до відвідувачів. Ми не відчували себе бажаними гостями, а швидше — «перешкодою» до раннього завершення їхнього робочого дня. Поки оглядали картини, чули, як працівниці між собою активно обговорювали, що вже хотіли йти додому. Без перебільшення, ми просто за 10 хвилин пробіглися по залах, бо бажання залишатись у такій атмосфері зовсім не було. Сервіс — жахливий. Такого ставлення не зустрічали в жодному музеї. Львів — чудове місто, але саме цей досвід серйозно зіпсував враження про клієнтоорієнтованість у сфері культури.